Справжні мусульмани не можуть бути терористами

Справжні мусульмани не можуть бути терористами

Дослівне розуміння ісламу – «чистота намірів», «спокій», «покірність», «щирість». Іслам також є релігією, що проповідує духовне задоволення, безпеку й мир. Ці принципи є настільки звичними в житті мусульман, що коли вони починають читати молитву (намаз), вони повністю віддаляються від цього світу, схиляються в поклоні й падають ниць перед Богом, а потім встають і з'єднують руки на грудях на знак поваги. Завершення читання намазу нагадує початок нового життя для них. Вони закінчують молитву вітанням тим, хто знаходиться ліворуч і праворуч від них, і бажають їм здоров'я, безпеки й миру, і після цього приєднуються до інших людей.

Вітання інших і побажання їм миру вважається найбільш благодійним учинком, який тільки може бути здійснений в ісламі. Справді, коли Пророка Мухаммеда, хай буде з ним мир і благословення Аллаха, запитали: «Який учинок є найблагодійнішим в ісламі?», він відповів: «Давати їжу іншим і вітати тих, з ким ви знайомі і незнайомі»[1]

Звинувачення в тероризмі

Надзвичайно ганебним є те, що іслам, який ґрунтується на згаданих вище принципах, прирівнюється деякими людьми до терору. Це дуже серйозна історична помилка; як уже було сказано нами, якщо система, що ґрунтується на принципах миру й безпеки, починає асоціюватися з терором, то це тільки демонструє той факт, що люди, які висувають подібні звинувачення, нічого не знають про дух ісламу й не здатні сприйняти його у своїх власних душах. Іслам необхідно розуміти через його власні писемні джерела й на прикладі справжніх його представників, які жили в різні історичні періоди, а не на прикладі вчинків незначної меншості, яка репрезентує іслам у фальшивому світлі. Істина в тому, що в ісламі немає місця жорстокості або нетерпимості (фанатизму). Це релігія, сповнена прощенням і терпимістю. Такі стовпи любові й терпимості, як Джелаледдін Румі, Юнус Емре, Ахмед Яссеві й інші особистості щонайкраще висвітлили цей аспект і залишилися в історії взірцями любові й терпимості.

Джихад в ісламі

Джихад – це одне з понять ісламу, яке в першу чергу означає «внутрішню боротьбу віруючого проти всього, що стоїть між ним і Богом». З іншого боку, поняття джихад ґрунтується на специфічних принципах, спрямованих на усунення всіх перешкод заради захисту своєї віри й духовного піднесення в ім'я Аллаха. Ми можемо навести величезне число прикладів з історії, що ілюструють це питання. І завжди це буде пов'язано з різними битвами, тому що це неминуча реальність людського життя. Однак аяти Корану, які визначають умови, необхідні для джихада, були неправильно інтерпретовані окремими людьми й представлені як основна мета ісламу. Насправді, ці люди, збурені почуттям ненависті, не зуміли осягнути істинний дух ісламу, втратили можливість об'єктивного розуміння джихада, що в результаті стало причиною неправильного трактування ісламу. Серця істинних мусульман наповнені любов’ю й доброзичливістю до всіх творінь.

Любов зумовлює існування

Пророк Мухаммед, хай буде з ним мир і благословення Аллаха, був людиною, що проповідує любов. Він був також відомий, як Хабібуллах, що походить від слова «хабіб», яке означає «той, хто любить Бога й кого любить Бог». Суфії, такі як імам Раббані, Мевляна Халід і шах Валійюллах говорили, що найвищим проявом досконалості є любов.

Бог створив буття з почуття любові, й іслам прикрашений тонким мереживом цієї любові. Згідно з висловленням іншого великого суфія, любов є сенсом наявності буття. Звичайно, незважаючи на все це, ми не можемо заперечувати, що в ісламі є також і елемент розплати, призначений для остраху (утримання від гріховних дій за допомогою остраху). Однак деякі люди беруть ці елементи, які повинні бути вторинними, і розглядають їх як основу ісламу, тоді як справжній іслам прагне миру. Одного разу один мій друг, який поділяв подібні погляди, сказав мені: «Ти розмовляєш із усіма, не накладаючи жодних обмежень. І це у свою чергу послабляє метафізичне напруження, яке в нас є, тоді, як нас учили, що згідно з ісламом ми повинні виявляти ворожість до певних людей в ім'я Бога». Насправді, ця думка бере свій початок у неправильному тлумаченні цієї ідеї. Згідно з ісламом, ми повинні любити в ім'я Бога все, що було Ним створене. А ненавидіти й проявляти ворожість ми повинні стосовно нечистих і аморальних думок, почуттів і богохульства. Бог створив людей добрими творіннями (див. Св.Коран, 17:70), і можна сказати, що всім тією чи іншою мірою дарована ця якість. Якось Пророк, проходячи повз єврейську похоронну процесію, зупинився, щоб виразити свої співчуття. Коли йому нагадали, що людина, яку ховали, була євреєм, Пророк відповів: «При цьому він залишається людиною». Тим самим Пророк продемонстрував цінність, якою людину наділено в ісламі.

Так, це був той ступінь поваги, який Пророк виявляв до людей. Причини того, що деякі мусульмани й мусульманські організації, які неправильно інтерпретують іслам, пов'язані зі здійснюваними по усьому світу терористичними актами, необхідно шукати не в ісламі, а в самих людях, у їхньому неправильному тлумаченні певних понять і в інших факторах. Так само як іслам не є релігією, що проповідує тероризм, так і жоден мусульманин, який правильно розуміє іслам, не може бути або стати терористом.

Незважаючи на те, що, звичайно, існують певні винятки, в цілому інтерпретація ісламу турецькими вченими заснована на толерантності. Якщо ми зможемо поширити в усьому світі розуміння ісламу, представлене стовпами любові, такими як Джелаледдін Румі і Юнус Емре, і зможемо передати їхнє послання любові, діалогу й терпимості тим людям, які жадають цього послання, то люди в усьому світі кинуться в обійми цій любові, миру й терпимості, які ми представляємо.

Терпимість в ісламі настільки широка, що Пророк, наприклад, забороняв людям навіть говорити те, що може скривдити інших. Незважаючи на самовіддані спроби Пророка Мухаммеда, Абу Джахль так і не став мусульманином і вмер без віри. Між іншим, слово «джахіль» означає недосвідчений (невіглас). Ця неосвічена й груба людина все своє життя була ворогом Пророка, а сьогодні, як не прикро, його ім'я стало другою природою сучасних мусульман. Незабаром після перемоги при Мецці, Ікріма, що став мусульманином, – син Абу Джахля, під час ради почав висловлюватися проти свого батька, за що одержав докір від Пророка.

Повага до людства

Інший хадіс пояснює, чому ми не повинні виявляти нетерпимість до інших. Пророк попередив сахабів (соратників) не проклинати своїх батьків. Його сахаби із цікавістю запитали, чому комусь заманеться проклинати своїх батьків. На що Пророк відповів, що коли хтось проклинає батьків іншої людини, то ця людина відповість тим самим, тобто виходить, що людина проклинає своїх власних батьків.

Оскільки Пророк завжди виявляв повагу до інших, той факт, що сьогодні люди говорять про образу ісламом інших людей, означає, що вони неправильно зрозуміли Пророка. В ісламі, як і в Його Посланці Мухаммеді (с.а.с.), немає місця ненависті або ворожості.

Слуги Бога

Увесь Коран заснований на прощенні й терпінні.

«Які витрачають [свої] засоби [в ім'я Аллаха], будь вони в достатку або в бідності, які стримують гнів і виявляють поблажливість до людей. Воістину, Аллах любить тих, хто вершить добрі діяння» (Св. Коран, 3:134).

Варто розглянути це більш детально. У вашому житті може трапитися щось, що змусить кипіти вашу кров, наприклад, люди можуть погрожувати на вашу адресу й ображати вас. Але ви повинні зробити все можливе для того, щоб поводитися байдуже й не реагувати на це. У наведеному аяті Коран повідомляє про те, як повинні поводитися праведні люди, навіть коли їм хочеться розлютитися. Арабські слова в цьому аяті мають таке значення: «кazm» означає щось, що неможливо проковтнути, а «кazim» означає людину, яка проковтує власний гнів. В іншому аяті Аллах заповідає віруючим уникати гонористості:

«[Раби Милостивого] – це ті, які не лжесвідчать і які, проходячи повз суєтне, минуть його з гідністю» (Св. Коран, 25:72).

Ісламський спосіб життя

Пророк жив відповідно до заповідей Корану. Наприклад, одна людина прийшла до нього й зізналася, що вчинила перелюбство, і запитала, як вона може очиститися від своїх гріхів, незалежно від строгості покарання, на що Пророк відповів їй: «Іди додому й покайся. Немає гріха, який би Аллах не міг простити»[2]. Інший хадіс розповідає про те, як одна людина звинуватила іншу у злодійстві, а коли покарання вже повинно було здійснитися, людина повернулася до злодія й простила його, на що Пророк сказав: «Чому ти не простив його зразу?»[3]

Таким чином, якщо детально розглянути всі ці приклади, то можна побачити, що спосіб життя тих, хто ставиться до інших із ненавистю й ворожістю, не відповідає істинному ісламському способу життя. Як було сказано, іслам є релігією любові й терпимості. Мусульмани – це прихильники любові; люди, які уникають терористичних актів і які очистилися від усіх проявів ненависті й ворожості.

[1] Бухарі, Істі’зан,, 9, 19; Насаї, Іман, 13.
[2] Муслім, Худуд, 17, 23; Бухарі, Худуд, 28.
[3] Абу Давуд, Худуд, 14(4394); Насаї, Сарік, 4 (8, 68); Муватта, Худуд, 28, (2, 834).

Pin It
  • Створено .
Авторські права 2024 © Фетгуллах Гюлена веб-сайту. Усі права захищені.
fgulen.com є офіційним джерелом з Фетхуллаха Гюлена, відомий турецький учений і інтелектуальної.